Візерунки можуть бути однобічними і двобічними. 

В однобічних візерунках легко відрізнити лицьовий бік від виворітного, оскільки вони виглядають по-різному. Однобічні візерунки мають властивість скручуватися, тому їх не можна використовувати для оздоблення краю виробу. Однобічні візерунки слід комбінувати з двобічними. 

Двобічні візерунки щільні, не закручуються, їхні лицьовий і виворітний боки виглядають однаково. Ці візерунки використовуються як оздоблювальні по низу виробу, при в’язанні комірів, манжетів, поясів, планок, шарфів і шапочок.

Послідовність в’язання візерунків можна описати текстом або подати у вигляді схеми за допомогою умовних знаків. У різних виданнях можна зустріти різні умовні позначення лицьових та виворітних петель. Найбільш поширеними умовними позначеннями лицьових петель є «І», а виворітних – «–».

Схематичний запис візерунку читають знизу вгору так, як і в'яжуть вироби. Всі непарні ряди (1, 3, 5-й та ін.) – це лицьовий бік роботи, читати і в’язати їх потрібно справа наліво. Всі парні ряди (2, 4, 6-й та ін.) позначають виворітний бік роботи, а тому читаються і в’яжуться зліва направо. Крайні (пружкові) петлі на схемі не позначаються. У деяких схемах візерунків запис парних рядів відсутній, але є вказівка «в’язати за малюнком» або «як дивляться петлі». Це означає, що треба в’язати над лицьовими петлями – лицьові, а над виворітними – виворітні.

Комбінація петель, яка утворює візерунок і повторюється у в’язанні ряду, називається рапортом. На схемах ширину рапорту позначають вертикальною прямою. Якщо частина візерунка у схемі відокремлена вертикальною лінією рапорту справа, це означає, що петлі перед рискою, в'яжуться тільки один раз на початку ряду, а візерунок, розташований зліва від риски, і є безпосередньо рапортом.Якщо вертикальна лінія рапорту розташовується у схемі візерунка зліва, то всі петлі, які стоять за межею, в'яжуться тільки один раз у кінці ряду. Між вертикальними лініями на схемі може розміщуватися декілька повторень рапорту.

Лицьовими та виворітними петлями можна в’язати багато візерунків, насамперед це хустковий, панчішний, а також різноманітні резинки.

Хустковий візерунок(репсовий,рябушка, мотузочок, грядки) виконується з виворітних петель. Назва узору походить від виробу, який раніше в’язали цим візерунком – хустки. Візерунок двобічний. Використовується при в'язанні шарфів, шапочок, для оздоблення жакетів та джемперів.

Панчішний візерунок відноситься до однобічних узорів і використовується при в’язанні будь-яких трикотажних виробів. Його лицьовий бік називається лицьовою гладдю, а виворітний – виворітною. Рівна поверхня в’язаного полотна дозволяє використовувати його як фон для опуклих та ажурних узорів, а також для орнаментів та вишивки. Полотно панчішної в’язки має властивість скручуватися, тому нижній край рекомендується починати з будь-якого двобічного узору.

Резинки – це двобічні, еластичні візерунки, якими можна в’язати весь виріб або тільки його частину (манжети рукавичок, шкарпеток, шапочок, светрів тощо). Візерунок резинки полягає у чергуванні певної кількості лицьових і виворітних петель: 1×1, 2×2, 1×2, 3×1 тощо. У цифровому позначенні резинок перша цифра означає кількість лицьових петель, а друга – кількість виворітних петель на лицьовому боці роботи.